Пазл

Розпис стелі Сикстинської капели є найвідомішим циклом фресок Мікеланджело, створений у 1508—1512 роках і вважається одним із визначніших шедеврів мистецтва Високого Відродження. Найскладніше завдання, поставлене перед ним папою Юлієм II — Мікеланджело, який називав себе скульптором, а не живописцем, не доводилося здійснювати таку масштабну роботу в техніці фрески, — майстер виконав у рекордні терміни.

У складі скелета дорослої людини близько 250 кісток, їх 80 непарні, 85 парні. 23 кістки утворюють череп, 33-34 хребетний стовбур, 25 - ребра та грудину, 64 - скелет верхніх кінцівок, 62 - скелет нижніх кінцівок. Детальна інформація – на пазлі.

Сонячна система це , в основному, порожній простір. Планети - Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун дуже обмежені у розмірі порівняно з простором між ними.

Фреска роботи Леонардо да Вінчі, що зображує сцену останньої вечері Христа зі своїми учнями. Створена в 1495-1498 роках у домініканському монастирі Санта-Марія-делле-Граціє в Мілані. Розміри зображення – приблизно 460х880 см, воно знаходиться у трапезному монастирі, на задній стіні. Тема є традиційною для таких приміщень. Протилежна стіна трапезної покрита фрескою іншого майстра; до неї приклав свою руку і Леонардо. А чи знаєте Ви? Створюючи фреску «Тайна вечеря» Леонардо да Вінчі дуже довго шукав ідеальні моделі. Ісус повинен втілювати Добро, а Юда, який вирішив зрадити його на цій трапезі, - Зло. Леонардо багато разів переривав роботу, вирушаючи на пошуки натурників. Одного разу, слухаючи церковний хор, він побачив в одному з юних співаків досконалий образ Христа і, запросивши його до своєї майстерні, зробив кілька начерків. Минуло три роки. «Таємна вечеря» була майже завершена, проте Леонардо так і не знайшов відповідного натурника для Юди. Кардинал, який відповідав за розпис собору, квапив художника. І ось після довгих пошуків художник побачив людину, що валялася в стічній канаві, - молодої, але передчасно одряхлої і п'яної. Художник наказав своїм помічникам доставити його до собору. Людина до ладу не розуміла, що відбувається, і де вона знаходиться, а Леонардо зображував на полотні обличчя людини, яка погрязла в гріхах. Коли він закінчив роботу, жебрак, який до цього часу вже трохи прийшов до тями, підійшов до полотна і закричав: - Я вже бачив цю картину раніше! - Коли? - здивувався да Вінчі. - Три роки тому, ще до того, як я все втратив. У той час, коли я співав у хорі, і життя моє було сповнене мрій, якийсь художник написав із мене Христа.